Сторінки моєї книги

Нарешті прийшла зима. У неї, очевидно,  багато спільного із моїм хлопцем - вона приходить, тоді, коли вже не треба. Вперше за багато років на підвіконні зацвів лимон, сподіваюсь, що це гарний знак.

В суботу ходила на пошту, забирати свій проект і рекомендації по подальшому його покращенню. Загалом все гаразд, є, звісно певні правки, але, то типово. Тепер на мене чекає біганина з одного кінця міста на інший по збору даних, активна переписка електронною поштою, кілька походів в біблотеку. Перша маленька сходинка подолана. Спочатку відчула ейфорію. На радощах переїла солодкого. А вчора, замість того, щоб приступити до подальшої роботи впала в якусь апатію і пролежала цілий пів дня і цілий вечір перед теликом.Сьогодні теж нічого не клеїться. Все, з завтрішнього дня приступаю до активної роботи, розслабилась тут.

Сьогодні після обіду мене відвідало стійке відчуття, що пройде ще трохи часу і я подякую  тим небагаточисельним людям, які в мене вірили. І тим, багаточисельним, які не вірили, які шкодили і пакостили. Причому, останнім я подякую двічі. Бо іноді для кроку вперед потрібен хороший "пинок" під зад